Кировоградский областной краеведческий музей
Фортеця Святої Єлизавети (Єлизаветинська фортеця; зустрічається також написання Фортеця Святої Єлисавети, Єлисаветинська фортеця) — фортеця, адміністративний центр Новосербського поселення (Нової Сербії та. Новослобідського козацького полку). Названо на честь імператриці Єлизавети Петрівни. Мала форму правильного шестикутника периметром (разом із зовнішніми укріпленнями) до 6 верст. Єлизаветинська фортеця була головним поселенням (штаб-квартирою) Новослобідського козацького (згодом Єлисаветградського пікінерного) полку. Фортеця була одним з оплотів російського впливу у регіоні: протягом 1753-64 вона була місцем перебування вищого російського командування на півдні України; у ній діяла слідча комісія у гайдамацьких справах (з 1756). Під час російсько-турецької війни 1768-74, коли у межі Єлисаветградської провінції вдерлися татари, гарнізон укріплення не тільки вдало витримав облогу, а й відбив турецько-татарське військо від навколишніх селищ. З 1775 фортеця Святої Єлизавети остаточно втрачає своє оборонне значення; у 1784 з неї було вивезено до Херсона всю артилерію. З 1785 вона перетворюється на місто Єлисаветград (тепер — місто Кіровоград, адміністративний центр Кіровоградської області).